Принуждение к порядочности. Как либерализовать рынок и удержать гривню
Валютна лібералізація.
Ці два слова сьогодні на слуху не тільки у бізнесу, а й чи не у кожного українця.
Національний банк погоджується з важливістю валютної лібералізації.
Ще в серпні 2015 року він створив робочу групу із залученням зовнішніх експертів та приступив до побудови дорожньої карти з переходу України до абсолютно нової, більш ліберальної моделі валютного регулювання.
Однак чим далі ми просуваємося цим шляхом, тим гостріше постає питання: як лібералізувати роботу валютного ринку і не нашкодити курсу гривні та рівню цін з урахуванням того, що величезні суми валюти витікають з країни або не заходять до неї, осідаючи в офшорах?
Масштаб проблем
У 2015 році в офшорні зони за операціями поточного рахунку вирушило 306 млн дол, ще 132 млн дол — за операціями фінансового рахунку. Але це — тільки вершина айсберга.
По-перше, ці цифри стосуються тільки офшорних зон, перелік яких затверджений розпорядженням уряду №143-р від 23 лютого 2011 року. У ньому нараховується всього 36 юрисдикцій, в основному — класичних острівних офшорів, робота з якими в Європі давно вважається поганим тоном.
Тим часом бізнес, особливо той, що працює з європейськими контрагентами, вже перейшов на використання низькоподаткових юрисдикцій з меншими репутаційними ризиками. Їх можна подивитися в так званому чорному списку Кабміну, затвердженому розпорядженням №977-р 16 вересня 2015 року.
Їх набагато більше — 60. В тому числі — Кіпр, Панама, Ірландія, окремі держави Близького Сході та Гонконг. У 2015 році в такі низькоподаткові юрисдикції попрямувало за операціями поточного рахунку 5.5 млрд дол, за операціями фінансового рахунку — 4,1 млрд дол.
По-друге, навіть дані платіжного балансу не відображають реальність, оскільки частина коштів просто не заходить в Україну і не потрапляє в офіційну статистику.
Те, як гроші витікають з держави або не доїжджають до неї, позначається на рахунку поточних операцій, на рахунку операцій з капіталом і фінансовому рахунку.
Неможливо лібералізувати операції експорту-імпорту, не маючи ефективного контролю за трансферним ціноутворенням і не ставлячи при цьому під загрозу стабільність валютного ринку.
Аналогічно неможливо забезпечити вільний рух капіталу, не перекривши для нього можливості втечі в низькоподаткові юрисдикції і не жертвуючи при цьому курсом національної валюти і рівнем цін в країні.
Рівняння на кращих
Уперше питання про деофшоризацію на Національній раді реформ голова Національного банку Валерія Гонтарева порушила ще півроку тому. Про необхідність боротьби з ухиленням від сплати податків також заявили президент, Міністерство фінансів і профільні відомства.
Недавно Нацбанк підійшов до цієї проблеми ще більш ґрунтовно. 21 березня 2016 року голова НБУ та інші представники регулятора зустрілися з представниками Державної фіскальної служби та Антимонопольного комітету для обговорення деофшоризації.
Ми домовилися створити спільну концепцію деофшоризації, за допомогою якої Кабмін зможе імплементувати законопроект про боротьбу з ухиленням від сплати податків, а НБУ — лібералізувати валютне регулювання.
15 квітня була сформована міжвідомча робоча група за участю Адміністрації президента, Нацбанку, Мінфіну і ДФС, яка взялася за уточнення концепції і розробку законопроектів на її основі. Що саме мусить бути в концепції?
Україні нема потреби винаходити велосипед. Боротьба з ухилянням від сплати податків в моді у світі ще з часів глобальної фінансової кризи, що розгорнулася у 2008 році. Зараз ця тема стала однією з найгостріших у світовому політичному і медійному середовищі.
Минулого тижня її обговорювали у Вашингтоні і на Весняній зустрічі Міжнародного валютного фонду та Світового банку, і на зустрічі міністрів фінансів країн G20. За цей час придумано багато. Флагманом процесу є Організація економічного співробітництва і розвитку — ОЕСР, і Україні потрібно слідувати за нею.
Ключовим напрямком роботи ОЕСР в боротьбі з ухилянням від оподаткування є проект з протидії розмиванню податкової бази та переміщенню прибутку BEPS, затверджений у липні 2013 року ОЕСР і G20.
Його 15 пунктів спрямовані на те, що прибуток буде декларуватися і обкладатися податком там, де відбувається економічна активність і створюється додана вартість, а не в безподаткових або низькоподаткових юрисдикціях, де відбувається мало економічної активності або вона не відбувається взагалі.
Також в рамках проекту ОЕСР з 2017 року майже сотня країн світу введе єдиний стандарт автоматичного обміну податковою інформацією.
Мова, зокрема, йде про надання ключових показників діяльності транснаціональних корпорацій-груп — розмірів прибутку, сум сплачених податків, кількості співробітників і розмірів активів кожної компанії, що входить до групи.
А як у нас
Для України, яка відстала від глобальних трендів боротьби з ухилянням від оподаткування, пріоритетними повинні стати чотири напрямки. Вони відображені в пропозиціях, переданих Нацбанком ДФС за підсумками березневої зустрічі.
По-перше — розкриття інформації про структуру транснаціональної групи.
Чинні правила трансферного ціноутворення — ТЦО — не зобов'язують платника податків надавати інформацію про всю структуру групи. Як наслідок, платники можуть створювати багаторівневі структури для експорту або імпорту товарів.
Такі структури дозволяють значній частині прибутку "осідати" в іноземних компаніях, які ці ж платники податків контролюють, і про існування яких податкові органи України і не підозрюють.
Таким чином, податкові органи України не отримують інформацію про операції між іноземними компаніями групи, а відповідно — і про реальні розміри прибутку.
Виправити ситуацію допомогло би введення вимоги про надання групової документації та звіту за кожною країною, де компанії групи ведуть діяльність, як це передбачає план BEPS.
При цьому платники податків повинні у всіх випадках розкривати весь ланцюжок експорту до незалежного покупця або імпорту до постачальника. А при наявності операцій з пов'язаними особами в цьому ланцюжку — обґрунтовувати рівень цін в цих операціях згідно з чинними правилами ТЦО.
По-друге — оподаткування доходів іноземних компаній, які контролюються резидентами — КІК. Це повинно стати логічним наступним кроком після розкриття інформації про структуру групи.
Якщо резиденти України — юридичні або фізичні особи — роблять інвестиції не безпосередньо, а через підконтрольні їм іноземні компанії, зареєстровані в низькоподаткових юрисдикціях, то і доходи від таких інвестицій отримують КІК.
Тобто до України такі доходи формально не доходять і податками в Україні не обкладаються. Ввести декларування доходів КІК і їх оподаткування в країні резидента рекомендує BEPS. Цим шляхом уже пішли багато країн — від Польщі до Казахстану. Це слід зробити і Україні.
По-третє — оподаткування кредитів від пов'язаних іноземних компаній.
В Україні популярна практика фінансування українських компаній за допомогою кредитів в інвалюті від пов'язаних іноземних компаній. При цьому українська компанія-позичальник та іноземна компанія-кредитор контролюються одним і тим же резидентом України.
Це дозволяє занижувати базу оподаткування української компанії і не враховувати процентний дохід від надання кредиту в Україні.
Частково ця проблема вирішується введенням оподаткування доходів КІК. Але для цього також необхідно посилити обмеження на фінансові витрати, коли кредит надається пов'язаною компанією з низькоподаткової юрисдикції. У цьому теж можна орієнтуватися на BEPS.
По-четверте — автоматичний обмін податковою інформацією.
Українським фіскальним органам досі надзвичайно важко отримати доступ до інформації про операції резидентів України або контрольованих ними іноземних компаній за іноземними банківськими рахунками. Це помітно полегшує резидентам ухилення від сплати податків.
При цьому зазначені заходи стануть дієвими лише в комплексі з доступом до податкової інформації. Тому Національний банк запропонував розробити план дій щодо якнайшвидшого приєднання України до проекту ОЕСР з автоматичного обміну податковою інформацією.
Реалізація цих чотирьох напрямків не тільки збільшить надходження до держбюджету, а й зробить умови роботи з інвалютою більш ліберальними, зберігши стабільність курсу гривні і не спровокувавши зростання цін.
