Спрощена на словах чи на ділі: все про спрощену систему оподаткування

Не зважаючи на велику кількість роз’яснень та наданих консультацій, на сьогоднішній день виникає чимало питань щодо спрощеної системи оподаткування. Яку групу обирати, за якими критеріями, як визначити види діяльності, які наслідки порушення здійснення діяльності на обраній групі платників єдиного податку – ці та інші питання цікавлять як існуючих платників єдиного податку, так і бажаючих перейти на спрощену систему оподаткування.

Зважаючи на актуальність даної тематики, ми пропонуємо Вашій увазі серію консультацій-статей під заголовком «Спрощена на словах чи на ділі: все про спрощену систему оподаткування», в яких ми спробуємо розкрити нюанси реєстрації платником єдиного податку, а також питання самого оподаткування, ведення обліку і звітності .

Отже, для початку – що ж власне представляє собою спрощена система оподаткування, яка у Податковому кодексі України віднесена до спеціальних податкових режимів? Відповідно до положень самого кодексу, спрощена система оподаткування, обліку та звітності становить собою особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів на сплату єдиного податку з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Тобто, фактично, завдяки застосуванню спрощеної системи оподаткування, платник податків сплачує не декілька різних податків, а лише один – єдиний податок. Проте слід пам’ятати, що податки та збори, від нарахування та сплати яких звільняються платники єдиного податку, чітко визначені Податковим кодексом, їх виключний перелік зазначений у п.297.1 ст.297 Кодексу, а вже нарахування, сплата та подання звітності з податків і зборів, які не включені до цього переліку, здійснюються в порядку, розмірах та у строки на загальних підставах.

 Перерахуємо податки та збори, від обов’язку нарахування та сплати яких звільняються платники єдиного податку:

1.     податок на прибуток підприємств,
2.     податок на доходи фізичних осіб у частині доходів, що отримані в результаті господарської діяльності платника єдиного податку першої-третьої групи (фізичні особи) та оподатковані згідно з положеннями глави 1 Розділу XIV Податкового кодексу України,
3.     податок на додану вартість (окрім податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які перебувають на третій групі та  обрали ставку єдиного податку 3%, а також що сплачується платниками єдиного податку четвертої групи),
4.     податок на майно в частині земельного податку (окрім земельного податку за земельні ділянки, які не використовуються платниками єдиного податку першої – третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва),
5.     рентна плата за спеціальне використання води платниками єдиного податку четвертої групи.

Тобто, це значить, що якщо особа, яка обрала спрощену систему оподаткування, є платником екологічного податку, то його вона нараховує, сплачує та звітує по ньому на загальних підставах, визначених Податковим кодексом України; водночас, наприклад, нарахування та сплата податку на прибуток окремо не ведеться.

 Податковим кодексом України передбачено, що юридична чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає встановленим критеріям. Тобто, критеріїв обов’язкової реєстрації платниками єдиного податку не існує, а вибір спрощеної системи оподаткування є правом, а не обов’язком платників податків.

Щодо груп платників єдиного податку, то їх, станом на сьогодні, існує чотири. І якщо четверта група – це специфічна, оскільки включає в себе виключно сільськогосподарських товаровиробників, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітній) рік дорівнює або перевищує 75%, то вибір першої-третьої груп залежить від трьох критеріїв:

•     обсягу доходу протягом календарного року,
•     кількості найманих осіб,
•     видів господарської діяльності, які проводить юридична особа чи фізична особа-підприємець.

Зауважимо при цьому, що юридичні особи можуть обрати спрощену систему оподаткування та зареєструватися як платники єдиного податку лише третьої та четвертої групи. Перша та друга групи включають в себе виключно фізичних осіб.

 Отже, узагальнимо:

Перша група: фізичні особи-підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населення і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 300 000 гривень.

Друга група: фізичні особи-підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови якщо обсяг доходу протягом календарного року не перевищує 1 500 000 гривень та кількість найманих осіб у яких (при їх наявності) не більше 10 осіб.

Третя група: фізичні особи-підприємці, кількість найманих осіб яких необмежена (можуть і не використовувати їх), та юридичні особи — суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, обсяг доходу у яких протягом календарного року не перевищує 5 000 000 гривень.

Слід зазначити, що при виборі другої чи третьої групи, також слід враховувати застереження, яке містить Податковий кодекс України, що фізичні особи-підприємці, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна, або здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, належать виключно до третьої групи, навіть якщо за іншими критеріями вони відповідають другій групі.

Цікавим є питання щодо того, чи можуть платники єдиного податку, які обрали другу групу, реалізовувати товари не лише населенню та/або платникам єдиного податку, а й платникам податків на загальній системі оподаткування.

Багато в чому таке питання обумовлене тим, що пунктом 291.4 статті 291 Податкового кодексу України визначено, що однією з умов перебування фізичних осіб — підприємців на другій групі платників єдиного податку є здійснення господарської діяльності з надання послуг, виключно платникам єдиного податку та/або населенню.

Таким чином, якщо фізична особа — підприємець – платник єдиного податку другої групи надає послуги юридичним особам, які не є платниками єдиного податку, то такий підприємець порушує умови, встановлені Кодексом для платників єдиного податку другої групи.

Однак водночас, що стосується виробництва та/або продажу товарів, то для платників єдиного податку другої групи їх реалізація не обмежується лише населенню та/або платникам єдиного податку, а стосується і фізичних та/або юридичних осіб, які знаходяться на загальній системі оподаткування.

На підтвердження цього ще наприкінці 2012 року було надано роз’яснення листом ДПС України від 07.12.2012 р. N 6815/0/61-12/23-50.0214, де зазначено, що платник єдиного податку другої групи, за умови дотримання пп. 2 п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України, може здійснювати продаж товарів платникам податків незалежно від обраної ними системи оподаткування.

Отже, те, що стосується надання послуг – вони надаються виключно населенню та/або особам, які перебувають на спрощеній системі оподаткування; що стосується продажу товарів – вони реалізуються особам незалежно від того, яку систему оподаткування вони обрали.

Автор консультації: Shield Law Consulting Firm

Источник: protokol.com.ua