Roadmap для масштабной деофшоризации
Позивним наслідком появи Panama Papers та правильною відповіддю на факти використання офшорних рахунків стали заяви урядів та інституцій про боротьбу з несплатою податків і початок деофшоризації.
Цікаво, однак, що в Україні частіше думають не про боротьбу з офшорами, а про те, як зробити Україну наступним офшором з низькими ставками податків.
Мовляв, інвестиції "попливуть" в країну.
Невелика сума мінімального статутного капіталу без обов'язку його сплати, повна відсутність перевірок та форм звітності перед податковими органами, забезпечення анонімності бенефіціарів та жодних податків з іноземних доходів — авжеж, така картинка повністю відповідає очікуванням українського підприємця.
Однак черговий офшор з України побудувати не вдасться. Хоча б тому, що ми обрали шлях євроінтеграції, а тому долучаємося до масштабної деофшоризації.
Податкові обмеження в роботі з офшорами існували в податковому законодавстві України ще з 1990-х років, коли співпраця з офшорними компаніями не була чимось аморальним.
Тоді до складу витрат дозволялося включати лише 85% витрат у рамках господарських договорів, які передбачали здійснення оплати товарів на користь нерезидентів, що мають офшорний статус.
У повному обсязі не включалися витрати, пов'язані з придбанням у нерезидента, що має офшорний статус, послуг з консалтингу, маркетингу, реклами, інжинірингу та сплати роялті. Перелік офшорних зон визначав Кабінет міністрів.
На заміну податковим обмеженням прийшли правила трансфертного ціноутворення. Робота з офшорними компаніями стала непопулярною і навіть ганебною, тому бізнес почав шукати іміджеві інструменти податкової оптимізації.
Згодом єврокомісар з економічних питань П'єр Московісі назвав розслідування Panama Papers хорошою новиною і навіть політичною зброєю проти ухиляння від сплати податків.
Перегляд чинних конвенцій
Більшість міжнародних угод (конвенцій) про уникнення подвійного оподаткування Україна уклала якраз у 1990-х роках.
Україна була готова відмовитися від значних прав стосовно податків заради найшвидшого залучення іноземних інвестицій, тому більшість конвенцій того часу передбачали дуже низьку ставку — 2% — або навіть нульову ставку оподаткування в Україні пасивних доходів у вигляді процентів, дивідендів та роялті.
Такі податкові преференції мають чинні конвенції України з Німеччиною, Великобританією, Австрією, Нідерландами, Іспанією, Францією, Бельгією, Швейцарією, США.
Чесно кажучи, такі переваги конвенцій з точки зору інвестицій виглядають дуже сумнівними, про що говорять численні дослідження.
Країни, що розвиваються, скоріше несуть шалені податкові збитки через застосування нульових ставок з розвинутими країнами, а чинні конвенції ведуть до подвійного неоподаткування пасивних доходів та зростання попиту на так звані mailbox companies — компанії, що мають лише поштову адресу та використовуються для мінімізації сплати податків.
Їх ще називають транзитними компаніями, через які міжнародні корпорації та українські фінансово-промислові групи виводять капітал до справжніх офшорних юрисдикцій без сплати будь-яких податків.
Як відомо, у лютому 2013 року Кабінет міністрів затвердив план дій щодо поглиблення співробітництва між Україною та ОЕСР (Організація економічного співробітництва та розвитку) на 2013-2016 роки. Меморандум про взаєморозуміння щодо поглиблення співробітництва сторони уклали 2 липня 2014 року.
Модельна конвенція ОЕСР щодо податків на доходи і капітал є стандартним договором про уникнення подвійного оподаткування стосовно резидентів однієї або обох країн, що укладають цю угоду, та є рекомендованою до застосування всіма країнами-членами ОЕСР.
Хоча Україна не є членом ОЕСР, уряд України мав на меті привести у відповідність до модельної конвенції ОЕСР всі чинні договори, щоб попередити відплив капіталу України за кордон.
У 2015 році Мінфін успішно переглянув конвенцію з Кіпром, погодив конвенції з Ірландією, Люксембургом та Мальтою на основі модельної конвенції ОЕСР, а також розпочав переговори з Нідерландами, Австрією та Бельгією.
Україна повинна позбутися податкових преференцій у конвенціях з розвинутими країнами та запобігти відпливу капіталу з України без сплати податків.
Автоматичний обмін податковою інформацією
У 2013 році Україна приєдналася до Глобального форуму з транспарентності та обміну інформацією для податкових цілей в рамках ОЕСР та зобов'язалася дотримуватися міжнародних стандартів прозорості.
На жаль, далі Україна не просунулася, адже ефективність такого інструменту виявилася невисокою через застосування застарілого принципу обміну інформацією через звичайні запити однієї країни до іншої.
У рамках ЄС ще у 2005 році запрацювала Директива про збереження (EUSTD), яка передбачала автоматичний обмін інформацією між країнами ЄС про доходи на користь нерезидентів з інших країн ЄС.
Згодом, у 2010 році, в США був прийнятий закон FATCA (Foreign Account Tax Compliance Act) — національний закон, дія якого поширюється й на інші країни.
Згідно з цим законом зарубіжні країни повинні відправляти регулярні звіти в американську податкову службу (IRS) про всі рахунки американських громадян в цих країнах. За відмову від виконання цього закону всі доходи будуть обкладатися американським податком на репатріацію прибутку в розмірі 30%.
Ефективність американського закону FATCA підштовхнула ОЕСР почати розробку власного стандарту, який передбачав би подібний механізм обміну інформацією в автоматичному режимі, але вже в глобальному масштабі і на основі взаємності.
Так у 2014 році з'явився "Єдиний стандарт звітності" — Common Reporting Standard, CRS, що передбачав щорічний автоматичний обмін інформацією між державами. Проте стандарт CRS є "модельним" документом.
Для того, щоб він став обов'язковим, країни повинні його імплементувати: або шляхом укладення двосторонніх договорів про уникнення подвійного оподаткування, що займає багато часу, або шляхом укладення багатосторонньої конвенції з питань обміну податковою інформацією.
Другий підхід був визнаний пріоритетним. Тому з'явилася багатостороння конвенція про співпрацю між компетентними органами з питань автоматичного обміну інформацією за стандартом CRS (Multilateral Competent Authority Agreement — конвенція MCAA), яка стала основним юридичним документом закріплення стандарту CRS. До кінця 2015 року до конвенції приєдналися понад 70 країн.
Україна, будучи повноправним учасником міжнародної конвенції про взаємну допомогу у податкових справах — The Multilateral Convention on Mutual Administrative Assistance in Tax Matters, MCMAATM, — може добровільно приєднатися до конвенції МСАА або імплементувати стандарт CRS шляхом внесення змін до двосторонніх договорів про уникнення подвійного оподаткування.
Приєднання до конвенції МСАА звільнить податкові органи України від направлення запитів вручну. Натомість дані про активи громадян і відкриті рахунки в інших країнах будуть щорічно направлятися в автоматичному режимі.
Очевидно, що імплементація стандарту CRS потребуватиме певних законодавчих змін, наприклад, в частині відкриття даних про стан рахунків фізичних осіб органам ДФС, а також технічного оснащення для безпечної передачі даних. Тому не варто розраховувати на швидке рішення, але вже сьогодні треба над цим працювати.
Проект угоди між урядами України та США щодо підвищення рівня дотримання міжнародного податкового законодавства й виконання закону США "Про податкові вимоги до іноземних рахунків" уряд схвалив у квітні 2015 року. Завершуються узгодження українського тексту угоди, після чого очікується її підписання.
План BEPS та трансфертне ціноутворення
BEPS (Base erosion and Profit Shifting) — це проект ОЕСР з розробки заходів протидії розмиванню податкової бази та виведенню прибутку.
Він передбачає 15 кроків, над якими працюють шість робочих груп у комітеті ОЕСР з фіскальних питань. Очікується, що вже у 2016-2017 роках будуть напрацьовані рекомендації щодо внесення змін до національного законодавства і трансфертного ціноутворення, а також проект змін до модельної конвенції ОЕСР.
У 2015 році Міністерство фінансів розробило податкову реформу (законопроект 3630), в якому частково передбачило імплементацію заходів BEPS до національного законодавства в частині трансфертного ціноутворення.
Зокрема, передбачено імплементацію кроку 13 плану BEPS — запровадження трирівневої структури документації з трансфертного ціноутворення.
1. Local file — чинна норма кодексу, що передбачає розкриття інформації про контрольовану операцію, здійснену на території певної країни.
2. Master file.
3. Country-by-country report.
З уведенням BEPS компанії будуть надавати податківцям два додаткові документи.
1. Master file — документ, що дає загальне уявлення про діяльність групи. Він містить аналіз ключових операцій, опис підходу до ціноутворення, опис нематеріальних активів, механізми фінансування і розподілу фінансових потоків в групі, фінансову звітність групи.
2. Сountry-by-country report — звіт за кожною країною, де працює компанія. Він містить інформацію про фінансові показники, кількість співробітників, матеріальні активи та функції кожної компанії в групі.
Під час обговорення цього законопроекту депутати не підтримали і цю ініціативу Мінфіну щодо розширення вимог до документації з трансфертного ціноутворення, апелюючи до того, що ці вимоги для України не на часі.
А тим часом європейські країни долучаються вже до конвенції МСАА CbC, що передбачає якраз обмін Сountry-by-country-звітом. Так, Королівство Нідерландів приєдналося до конвенції МСАА CbC 27 січня 2016 року.
За дискусіями ми втрачаємо не лише час, а й доходи держави у вигляді податків. Як кажуть, нема нічого гіршого, ніж чекати, а потім наздоганяти. Саме тому я пропоную таку дорожню карту масштабної деофшоризації.
По-перше, продовжити перегляд угод про уникнення подвійного оподаткування на предмет приведення їх у відповідність до модельної конвенції ОЕСР, взявши за основу досвід вдалих переговорів з Кіпром та Нідерландами.
Це дозволить в короткостроковій перспективі зупинити відплив капіталу з України без сплати податків та, відповідно, наповнити бюджет країни.
По-друге, розширити вимоги щодо документації з трансфертного ціноутворення, додавши інструменти BEPS — Master file, Country-by-country report, і посилити відповідний відділ ДФС професійними кадрами та програмним забезпеченням.
Це цілком відповідатиме очікуванням суспільства, адже перевірки контрольованих операцій та документації з трансфертного ціноутворення повинні дати конкретні результати у вигляді додатково сплачених податків до бюджету.
По-третє, виконати законодавчі та технічні вимоги для якнайшвидшого добровільного приєднання до багатосторонньої конвенції про співпрацю між компетентними органами з питань автоматичного обміну інформацією за стандартом CRS. Цей механізм дозволить поставити крапку в історії з офшорами.
Last, but not least, слід максимально використати політичну зброю проти ухиляння від сплати податків.
