Як краще позбутись проблемного активу?
Практично кожна велика компанія стикається з ситуацією, коли треба позбутись підрозділу, який поглинає невиправдано багато ресурсів чи демонструє низький рівень продуктивності. Що доцільніше створити на його основі — нову акціонерну фірму або продати проблемний напрям?
Дослідники виділили кілька чинників, які можуть спонукати компанії зробити вибір на користь першої чи другій стратегії. Серед них: рівень операційного ризику, структура податків, чисельність ради директорів чи ступень диверсифікації. Але представники Саффолкського університету1 пішли далі та, крім факторів, котрі зумовлюють вибір способу реалізації активу, також вивчили фінансові результати компанії після реструктуризації.
Автори дослідили більш ніж 4 500 транзакцій обох типів, здійснених великими американськими компаніями у період з 1980-го до 2011-го року. Інтегрувавши дані з кількох джерел, вони відстежили доходність акцій компаній та фінансові показники до та після реалізації. Також було використано індекс настроїв інвесторів, який відображає їхнє оптимістичне чи песимістичне ставлення до економічних перспектив як компаній, так і фондового ринку в цілому.
Як з’ясували автори, рішення щодо реалізації активів ґрунтувались на складній комбінації факторів, як-от судження інвесторів щодо їхньої вартості, настрій фондового ринку та продуктивність підрозділів, котрих позбувалась материнська компанія. Аналіз показав, що за інших рівних умов, фірми демонструють кращі фінансові результати, якщо вони розривають зв’язки з відокремленим бізнесом, ніж коли перетворюють його на дочірнє підприємство. Також зовнішні спостерігачі й інвестори тяжіють значно занижувати вартість компаній, які створюють на базі активу окрему фірму. Але, за розрахунками інсайдерів-менеджерів цих компаній, потенційна вартість відокремлених підрозділів перевищує значення, яке мало б бути згідно оцінок ринку.
Виділення підрозділів в окремі фірми, акції яких можуть торгуватись на біржі, — це фактично вихід на IPO, зазначають автори. Отже, настрій інвесторів є важливим чинником, котрий визначає подальшу долю нової структури. Дослідники зауважили, що, позбуваючись активів, компанії більшою мірою схильні засновувати на їхній основі окреме підприємство, коли сприйняття інвесторами ситуації на ринку є оптимістичним, і продавати, якщо оцінка стану економіки є негативною.
Проте активи, які демонструють хороші фінансові результати, частіше дають більшу віддачу в разі виокремлення в нову фірму, ніж якби їх було продано (інколи навіть спростовуючи початкові прогнози). Причина в значному податковому навантаженні, що супроводжує транзакцію продажу. Компанії з більшою ймовірністю продають активи, фінансовий стан яких бажає кращого, бо прагнуть отримати «швидкі» надходження.
Втім, як стверджують автори, хоча може здатися, що стратегія продажу є завідома програшною або що вона може стати сигналом проблем для спостерігачів, фірми, які позбавились активів у цей спосіб, у тривалій перспективі продемонстрували кращі результати операційної діяльності та вищий рівень доходності акцій, ніж компанії, котрі вирішили виокремити актив у нову структуру. Це вказує на те, що з точки зору довгострокової перспективи в разі відторгнення проблемних структур від материнської фірми, готівкові надходження для останньої є ціннішими, ніж доходи від акційних опціонів.
Протягом року з моменту виокремлення підрозділу сумарна акціонерна вартість середньостатистичної компанії з вибірки зменшилась на приблизно $372 млн., натомість фірми, які продали актив, збільшили доходи акціонерів на близько $210 млн. (ця тенденція також простежується в розрахунках вартості фірм протягом двох-трьох років з часу реалізації).
Інвестори хоча й позитивно сприймають новини щодо двох типів реалізації активів, все ж таки з більшою ймовірністю підтримують компанії, котрі оголошують створення нового підприємства на основі проблемного активу, незважаючи на економічні вигоди, які у тривалій перспективі дає компаніям транзакція продажу. Проте факт позитивного реагування інвесторів також на рішення фірм стосовно виробу стратегії продажу показує: при цьому вони добре розуміють, що переваги від продажу проблемної структури можуть переважити негатив, котрий породжує визнання компанією факту, що їм доводиться «скидати» один зі своїх підрозділів.