Депозитарная система Украины: реформа или смена декораций?
Дискусія щодо необхідності реформування вітчизняного фондового ринку загалом та його фундаментального інституту — депозитарної системи точиться вже не один рік, поглинаючи ідеї провідних вітчизняних та іноземних вчених, практикуючих фахівців, змішуючи їх з існуючими державними та корпоративними інтересами.
Стверджуючи про необхідність реформ, учасники такої дискусії найчастіше апелювали до колізійності норм законодавства України щодо побудови існуючої системи, особливо в частині засад функціонування центрального депозитарію, до необхідності імплементації загальносвітових тенденцій побудови національних депозитарних систем (особливо актуально на фоні процесу глобалізації світових ринків капіталу), а також до відсутності спеціальних механізмів захисту власників цінних паперів (особливо — іноземних інвесторів).
Системний результат такого «реформаційного» процесу знайшов своє втілення у Законі України «Про депозитарну систему України» № 5178-VI від 6 липня 2012 року, який у повному обсязі набуває чинності вже з 12 жовтня 2013 року. Серед низки нововведень особливої уваги учасників фондового ринку заслуговують такі зміни.
Структурні зміни
Згідно з ухваленим Законом № 5178-VI від 6 липня 2012 року на базі Національного депозитарію України (НДУ) створюється єдиний в державі Центральний депозитарій.
Про необхідність централізації депозитарного обліку та існування центрального депозитарію йшлося ще в Державній програмі розвитку Національної депозитарної системи України, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2004 р. № 1707. Тоді така ідея обґрунтовувалась світовою практикою функціонування ринків капіталу, за якою ключовим інститутом депозитарної системи є центральний депозитарій країни. За рекомендаціями «Групи 30» центральні депозитарії цінних паперів (CSD) необхідно було створити ще у 1992 році в усіх країнах.
Більше того, на той момент Закон України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» № 710/97-ВР від 10 грудня 1997 року вже покладав функції центрального депозитарію на Національний депозитарій України, який створено для забезпечення функціонування єдиної системи депозитарного обліку.
Так, існуюча за Законом № 710/97-ВР від 10 грудня 1997 року дворівнева депозитарна система передбачала можливість існування на верхньому рівні поряд з Національним депозитарієм України й інших депозитаріїв. За таких обставин функції Національного депозитарію України де-факто дублювалися іншими учасниками депозитарної системи, зокрема ПрАТ «Всеукраїнський депозитарій цінних паперів» (ВДЦП) та Національним банком України.
Таким чином, головною структурною вадою існуючої національної депозитарної системи була не відсутність центрального депозитарію, оскільки де-юре він існував в особі ПАТ «Національний депозитарій України», а недосконалість та неузгодженість правових взаємозв'язків між ним та іншими учасниками депозитарної системи, відсутність централізації депозитарного обліку.
Головна структурна вада існуючої національної депозитарної системи полягала в недосконалості та неузгодженості правових взаємозв'язків між НДУ та іншими учасниками депозитарної системи
З метою централізації системи депозитарного обліку цінних паперів Законом № 5178-VI від 6 липня 2012 року на Центральний депозитарій покладено обов'язок забезпечити формування та функціонування такої системи, ведення депозитарного обліку всіх емісійних цінних паперів, крім тих, облік яких веде Національний банк України відповідно до компетенції, визначеної Законом.
Діяльність з депозитарного обліку та обслуговування обігу цінних паперів і корпоративних операцій емітента на рахунках у цінних паперах депонентів здійснюється депозитарною установою відповідно до отриманих від Центрального депозитарію та/або Національного банку України депозитарних активів.
Таким чином, система депозитарного обліку цінних паперів з набранням чинності Законом № 5178-VI від 6 липня 2012 року матиме такий вигляд: вищий рівень — Центральний депозитарій України та Національний банк України (щодо державних цінних паперів та облігацій місцевих); середній рівень — депозитарні установи; нижній рівень — депоненти.
При цьому зберігачі, які вели рахунки власників цінних паперів, та реєстратори власників іменних цінних паперів, які складали нижній рівень депозитарної системи згідно із Законом України № 710/97-ВР від 10 грудня 1997 року, припиняють свою діяльність у вказаному статусі з огляду на припинення дії їх ліцензій. Водночас Закон № 5178-VI від 6 липня 2012 року надає можливість таким особам до 12 жовтня 2013 року привести свою діяльність у відповідність із вимогами Закону та подати НКЦПФР документи, необхідні для видачі нових ліцензій на здійснення діяльності депозитарних установ.
Серед структурних нововведень Закону № 5178-VI від 6 липня 2012 року необхідно виокремити появу нового потужного учасника — Розрахункового центру з обслуговування договорів на фінансових ринках. Вказаний суб'єкт повинен забезпечити здійснення грошових розрахунків за правочинами щодо цінних паперів, укладеними на фондових біржах та поза фондовою біржею, якщо проводяться розрахунки за принципом «поставка цінних паперів проти оплати».
Повноваження Розрахункового центру обмежуються правочинами, укладеними на фондових біржах та поза ними, коли розрахунки здійснюються за принципом «поставка цінних паперів проти оплати»
На відміну від Центрального депозитарію, функції якого й надалі здійснюватиме ПАТ «Національний депозитарій України», Розрахунковий центр створено на базі ПрАТ «Всеукраїнський депозитарій цінних паперів», який, змінивши своє найменування, залишатиметься «у грі» на вітчизняному фондовому ринку. Разом з тим варто звернути увагу, що повноваження Розрахункового центру обмежуються правочинами, укладеними на фондових біржах та поза ними, коли розрахунки здійснюються за принципом «поставка цінних паперів проти оплати». В інших випадках розрахунки за цінними паперами повинні й надалі здійснюватимуться у порядку, визначеному сторонами таких правочинів.
Функціональні зміни
Основні зміни щодо порядку та принципів функціонування депозитарної системи України за Законом № 5178-VI від 6 липня 2012 року обумовлені головним чином викладеними вище її структурними змінами та зводяться до таких нововведень:
— рахунок у цінних паперах емітента відкривається емітенту Центральним депозитарієм (щодо державних цінних паперів та облігацій місцевих позик — НБУ) на підставі договору про обслуговування випусків цінних паперів;
— складення реєстру власників іменних цінних паперів — переліку власників іменних цінних паперів здійснюється Центральним депозитарієм (НБУ); при цьому депозитарна установа на підставі договору про надання реєстру власників іменних цінних паперів має право надавати послуги емітенту цінних паперів;
— рахунок у цінних паперах депонента відкривається депозитарною установою на підставі договору про обслуговування рахунка в цінних паперах між депонентом та депозитарною установою;
— депозитарна установа в процесі відкриття рахунка в цінних паперах депонента присвоює власникові цінних паперів код власника цінного паперу в порядку, встановленому Центральним депозитарієм за погодженням з НКЦПФР;
— рахунок у цінних паперах депозитарної установи, на якому зберігаються та обліковуються цінні папери, відкривається депозитарній установі Центральним депозитарієм (щодо державних цінних паперів та облігацій місцевих позик — НБУ) на підставі депозитарного договору;
— розрахунки за правочинами щодо цінних паперів, облік яких здійснюється Центральним депозитарієм або НДУ, укладеними на фондових біржах та поза фондовою біржею з дотриманням принципу «поставка цінних паперів проти оплати», здійснюються виключно через Розрахунковий центр.
Перехідний процес
Зважаючи на кількість та обсяг змін, Законом № 5178-VI від 6 липня 2012 року визначено низку норм, спрямованих на здійснення необхідних перехідних (трансформаційних) процесів, основні з яких зводяться до нижченаведеного:
— передання всіх глобальних сертифікатів на зберігання НДУ має відбутися до 12 жовтня 2013 року; при цьому з дня передачі глобального сертифіката на зберігання НДУ останній вважається правонаступником прав та обов'язків інших депозитаріїв за договорами про обслуговування емісії цінних паперів, укладених між емітентами та попередніми депозитаріями;
— емітенти іменних емісійних цінних паперів повинні забезпечити їх існування у бездокументарній формі та укласти договір про обслуговування емісії цінних паперів. Іменні емісійні цінні папери можуть існувати в документарній формі лише до 12 жовтня 2013 року;
— з 12 жовтня 2013 року операції емітентів цінних паперів, глобальні сертифікати яких було депоновано в іншому депозитарії, будуть виконуватися Центральним депозитарієм України тільки після укладення з ним відповідного договору про обслуговування емісії цінних паперів;
— власник цінних паперів, які були дематеріалізовані, зобов'язаний звернутися до обраної емітентом депозитарної установи та укласти з нею договір про обслуговування рахунка в цінних паперах від власного імені або здійснити переказ прав на цінні папери на свій рахунок в цінних паперах, відкритий в іншій депозитарній установі. У разі невиконання такого обов'язку до 12 жовтня 2014 року (протягом року з дня набрання Законом чинності), цінні папери такого власника не враховуються при визначенні кворуму та при голосуванні в органах емітента;
— з 12 квітня 2014 року (через шість місяців з дня набрання чинності цим Законом) усі цінні папери бездокументарної форми існування блокуються на рахунках у цінних паперах власників у зберігачів та на рахунках таких зберігачів, відкритих у депозитаріях, крім НДУ, та на рахунках депозитаріїв, відкритих у НДУ, до моменту передачі глобальних сертифікатів цих випусків на зберігання до НДУ.
ВИСНОВОК:
Пропри відсутність концептуальної революційності, пропоновані Законом № 5178-VI від 6 липня 2012 року, зміни у депозитарній системі України за своїм правовим змістом мають позитивний характер, оскільки спрямовані на забезпечення її цілісності, прозорості, захист прав власників цінних паперів. Проте, наскільки позитивними будуть практичні наслідки такого оновлення депозитарної системи для її учасників, покаже лише час.
Олег Маліневський, партнер юридичної фірми FCLEX
Андрій Іванів, юрист юридичної фірми FCLEX
